До численних медалей та орденів ветеранів Великої Вітчизняної війни Михайла Олексійовича Юрченка додалася ще одна – медаль "70 років оборони Москви”.
Почесну нагороду за мужність та героїзм, виявлені під час битви під Москвою, учаснику бойових дій вручили голова Броварської райдержадміністрації Анатолій Володимирович Деменко та голова Літківської сільської ради Ольга Борисівна Сивуха.
Вручення нагороди відбулося у Літківській ЗОШ І- ІІІ ст.. ім.. М.П. Стельмаха.
Взимку 1941-1942 років у битві, що охопила величезні території, вперше і назавжди був розвіяний міф про непереможність фашистських орд.
Ви і ваші бойові товариші не шкодували сил, крові, а часом і самого життя, щоб дати ворогу сувору відсіч.
Саме ви, учасники битви під Москвою, поклали початок Великій Перемозі.
Голова Броварської районної ради Анатолій Деменко та сільський голова Ольга Сивуха побажали ветерану міцного здоров’я, затишку, тепла і злагоди та подальшої плідної співпраці. Михайло Олексійович Юрченко у складі полку Південно-Західного фронту брав участь у наступальній операції розгрому німців під Москвою. – Південно-Західний фронт брав участь у операції правим флангом.
Для цього було створено групу у складі кавалерійського корпусу.
Ми прорвали лінію оборони та вийшли у тил німців, які відступали завдяки усім бойовим угрупованням. На той час дуже важлива роль відводилася кавалерії.
На відміну від нас, піхотинців, кавалеристи мали велику маневреність, могли маскуватися.
Ми ж йшли в рукопашну.Німці були високі, дужі, ми 17-річні юнаки проти них, як комахи, – пригадує ветеран.
Битва під Москвою. Оборона Москви Серед найбільших подій другої світової війни велика битва під Москвою займає особливе місце. Саме тут, на підступах до столиці першої в світі соціалістичної держави, хвалена гітлерівська армія, протягом двох років легким маршем пройшла багато європейських країн, зазнала першої серйозної поразки. Розгром фашистських військ під Москвою був початком корінного повороту в ході війни. Остаточно був похований гітлерівський план «бліцкригу»; перед усім світом була розвінчана фальшива легенда про «непереможність» гітлерівської армії. Наступ на московському напрямку нацисти готували як «генеральну», вирішальне. Для нищівного удару по радянських військах, що стояли на шляху до Москви, фашистське командування зосередило в трьох ударних угрупованнях три польові армії, три танкові групи і велика кількість частин підсилення - всього 77,5 дивізії (більше 1 млн. осіб), майже 14,5 тис. гармат і мінометів і 1700 танків.
Підтримку сухопутних військ з повітря здійснювали 2-й повітряний флот, 8-й авіаційний корпус, що мали 950 бойових літаків. Військами командували генерал-фельдмаршалом Бок, Клюге, генерали Штраус, Гудеріан, Гот та ін До кінця вересня німецько-фашистська група армій «Центр» закінчила всі приготування для операції. Гітлер у зверненні до військам 2 жовтня заявив: «За три з половиною місяці створені, нарешті, передумови для того, щоб за допомогою потужного удару розтрощити противника ще до настання зими. Вся підготовка, наскільки це було в людських силах, закінчена. Сьогодні розпочинається остання вирішальна битва цього року ».
Потужною угрупованню ворога радянське командування могло протиставити значно менші сили та засоби. Західний, Резервний і Брянський фронти, на чолі яких стояли генерал І.С. Конєв, маршал С.М. Будьонний і генерал А.І. Єременко, мали 95 дивізій (близько 850 тис. чоловік), 780 танків, 545 літаків і 6800 гармат і мінометів. Першою операцію «Тайфун» почала південна ударне угруповання противника. 30 вересня вона завдала удару по військах Брянського фронту з району Шостка, Глухів в напрямку на Орел і в обхід Брянська з південного сходу. 2 жовтня перейшли в наступ інші два угруповання з районів Духовщіни і Рославля. Їх удари були направлені по збіжних напрямах на Вязьму з метою охоплення головних сил Західного і Резервного фронтів. У перші дні наступ противника розвивався успішно.Йому вдалося вийти на тили 3-й і 13-ї армій Брянського фронту, а на захід від Вязьми - оточити 19-у і 20-у армії Західного і 24-у і 32-у армії Резервного фронтів.
Глибокі прориви танкових угруповань ворога, оточення ними значних сил трьох фронтів, незавершеність будівництва рубежів і відсутність військ на Можайський лінії оборони - все це створило загрозу виходу противника до Москви. У ті грізні дні Центральний Комітет партії, Державний Комітет Оборони і Ставка провели велику роботу по мобілізації всіх сил на організацію захисту столиці.
У ніч на 5 жовтня Державний Комітет Оборони прийняв рішення про захист Москви. Головним кордоном опору була визначена Можайська лінія оборони, куди терміново прямували всі сили і засоби. Тоді ж було вирішено зосередити зусилля всіх партійних і радянських органів, громадських організацій на якнайшвидше створення нових стратегічних резервів у глибині країни, їх озброєння і підготовку для введення в бій. Для уточнення фронтової обстановки та надання допомоги штабам Західного і Резервного фронтів у створенні нової угруповання сил для відсічі ворогу в райони подій прибули представники Державного Комітету Оборони і Ставки В.М. Молотов, К.Е. Ворошилов і А.М. Василевський.
Вони направили на Можайсько лінію з числа відходили військ до п'яти дивізій. Ставка вжила заходів по перекиданню сил з інших фронтів і з глибини країни. З Далекого Сходу до Москви поспішали три стрілецькі і дві танкові дивізії. 10 жовтня Державний Комітет Оборони об'єднав управління військ Західного і Резервного фронтів в одних руках. Їхні війська були включені в Західний фронт, на чолі якого був поставлений Георгій Костянтинович Жуков, який командував до цього Ленінградським фронтом. Відбулося рішення побудувати на безпосередніх підступах до столиці ще одну лінію оборони - Московську зону. 5 жовтня Жукову подзвонив Сталін і викликав до Москви - на підступах до столиці склалося скрутне становище. Ставка, - хотіла з Георгієм Костянтиновичем порадитись. 7 жовтня Жуков у Кремлі. Жуков відзначив, що Сталін виглядав як ніколи розгубленим.
Знову і знову вдивляючись в карту обстановки, він з наростаючою нервозністю говорив: "Дивіться, що Конєв нам підніс. Німці за три - чотири дні можуть прийти до Москви". Сталін призначив Жукова командуючим Західним фронтом, яку займав Конєв. Витративши дві години на вивчення обстановки в Генеральному штабі, Жуков у ту ж ніч відправився на Західний фронт. На московському напрямі ворог зосередив 77 дивізій чисельністю до 180 тис.людина, 1700 танків і штормових знарядь, 14 тисяч гармат і мінометів, 1390 літаків. "Тайфун" - так була зашифрована гігантська операція вермахту по захопленню Москви. 10 жовтня Г.К. Жуков прийняв командування Західним фронтом і тут же поставив завдання: перекрити танконебезпечні напрямки, створити потужний заслін ворогові наявними силами, прискорити прорив і вихід з оточення наших військ. Все це дало можливість виграти час для заняття оборони. З тилу і з інших фронтів на московське напрямок направили 11 стрілецьких дивізій, 16 танкових бригад, понад 40 артилерійських полків.
Жуков і штаб Західного фронту твердо тримали управління військами, блискавично реагуючи на будь-яку небезпеку. Жорстокої обороною наші війська вимотували ворога. За кожний крок просування німці платили надмірну ціну. Війська, що опинилися в оточенні Вяземському, вели запеклу боротьбу з ворогом. Вони завдавали контрударів і проривалися з кільця оточення. Атаки наших військ слідували одна за одною, їм передувала артпідготовка. Особливо лютими були наші атаки 8-12 жовтня, коли в бойові дії дивізії включилася батарея «катюш» капітана Флерова. Для німців наступ оточених батальйонів і полків радянських військ було повною несподіванкою. Німцям довелося поспішно стягувати сюди великі з'єднання і техніку. Активні бойові дії радянських військ в оточенні зробили серйозний вплив на розвиток подій. Вони скували в районі Вязьми 28 німецько-фашистських дивізій, які застрягли тут і не могли продовжувати наступ на Москву. Передові танкові дивізії Гудеріана, що ринули від Орла до Тули, натрапили в районі Мценська на опір 1-го особливого стрілецького корпусу генерала Д.Д. Лелюшенка. Тут танкісти 4-й і 11-ї танкових бригад вперше застосували дії танків із засідок, що дали великий ефект. Затримка противника біля Мценська полегшила організацію оборони Тули. За ці і наступні вмілі дії в ході оборонних боїв під Москвою 4-а бригада була перетворена в 1-у гвардійську танкову бригаду. До 10 жовтня розгорнулася запекла боротьба на фронті від верхів'їв Волги до Льгова. Ворог захопив Сичівка, Гжатськ, вийшов на підступи до Калуги, вів бої в районі Брянська, у Мценська, на підступах до Понирі і Льгов. 14 жовтня ворог увірвався в місто Калінін. 17 жовтня Ставка створила тут Калінінський фронт під командуванням генерала І.С. Конєва.
Син селянина-бідняка, член партії з 1918 р., сорокачотирирічного генерал Іван Степанович Конєв до того часу вже пройшов великий шлях військової служби в лавах Радянської Армії - від комісара часів громадянської війни до командувача округом. Вступивши в командування Калінінським фронтом у важкі дні оборони Москви, І.С.Конєв протягом усіх наступних років війни беззмінно знаходився на чолі фронтів, що діють на головних ділянках боротьби з ворогом. Битви на Курській дузі, боротьба за Дніпро, наступ на Правобережній Україні і в західних її областях, операції гігантського масштабу в Польщі, під Берліном і Прагою - ось етапи бойового шляху цього видатного полководця Радянської Армії. У грізні жовтневі дні, у зв'язку з наближенням фронту до Москви, ДКО прийняв і провів у життя рішення про евакуацію зі столиці урядових установ, дипломатичного корпусу, оборонних підприємств, наукових і культурних установ. Але Державний Комітет Оборони, Ставка і оперативна група працівників Генерального штабу залишалися в Москві і прилеглих до неї районах було введено стан облоги. Радянське командування знайшло сили, щоб подолати серйозне ускладнення, що трапилося у жовтні на підступах до Москви.
Західний фронт поповнився за рахунок резерву Ставки та інших фронтів 11 стрілецькими дивізіями, 16 танковими бригадами, більше 40 артилерійськими полками. Командування фронту використовувало їх для прикриття найважливіших напрямків, що ведуть до Москві, - Волоколамського, Можайського, Малоярославецькому і калузького. До кінця жовтня на фронті від Селіжарова до Тули діяло вже десять армій двох фронтів. Захисники Москви, б'ючись за кожну п'ядь землі, спочатку загальмували, а потім і зупинили противника, створивши суцільний фронт оборони. Фашисти посилили нальоти своєї авіації на Москву, які почалися ще влітку. Нічні бомбардування слідували одна за одною.
Однак до міста проривалися лише одиночні літаки. На ближніх підступах до Москви їх зустрічала суцільна завіса вогню зенітників, а на далеких - колони бомбардувальників розсіювалися нашими відважними льотчиками-винищувачами. На весь світ пролунала тоді ім'я льотчика Віктора Талаліхіна. У нічному бою він таранив фашистський бомбардувальник. Це був перший у світі нічний таран. В. Талаліхін було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. А всього на підступах до Москви льотчики здійснили 25 таранів.
